UA 
Подаруйте
свято Ба та Ді!
свято Ба та Ді!
Збір продуктових наборів завершено
Дякуємо кожному, хто потурбувався про самотніх бабусь та дідусів!
Дякуємо кожному, хто потурбувався про самотніх бабусь та дідусів!
Ми всі чекаємо на зимові свята — навіть попри пандемію, хвилі карантину та тривожні новини. Чекаємо на новорічну магію та різдвяну вечерю в колі родини, на початок нового року, який буде кращим за попередній.
Але як зробити так, щоб тисячі Ба й Ді по всій країні теж весело зустріли свято? Адже через пандемію вони практично не виходять із дому, погані новини й ризик захворіти пригнічують і лякають їх.
Ми переконані, що з кожним має статися маленьке новорічне диво. Навіть із тими, хто на нього зовсім не чекає.
Подарувати свято самотнім Ба та Ді дуже просто: «підвісьте» новорічний продуктовий набір на сайті ROZETKA. Фонд «Життєлюб» розподілить продукти поміж тисячами самотніх пенсіонерів по всій країні. Нова пошта сформує посилки та доставить їх до соціальних служб, а соцпрацівники та волонтери розвезуть набори по домівках Ба й Ді.
Продуктовий набір «З Новим роком, Ба та Ді!» створений спеціально для проєкту допомоги літнім людям. Його неможливо придбати для своїх потреб.
Вже подаровано свят
9621
Як придбати новорічний
набір для Ба та Ді:
набір для Ба та Ді:
1
додайте набір до кошика;
2
при оформленні замовлення оберіть доставку «Самовивіз Життєлюб» — і кур'єр Нової пошти доставить ваш набір;
3
оплатіть замовлення карткою онлайн.
Подарувати свято
Будь хорошим онуком —
привітай Ба та Ді зі святами!
привітай Ба та Ді зі святами!
Що може бути приємніше, ніж отримати на свято дитячий малюнок і душевне побажання? Залиште привітання — і невдовзі Ба й Ді отримають листівку від вашого імені разом із новорічним набором. Також ви можете прикріпити дитячий малюнок, який ми передамо самотнім пенсіонерам.
Відгуки Ба та Ді
Ольга Степанівна зі Львова
Я вже давно залишилася зовсім одна, з проблемами зі здоров’ям і захмарними рахунками за комунальні послуги. Щоб заплатити за квартиру, мені довелося продати пральну машину. Продукти іноді приносять небайдужі сусіди, а працівники соцслужби водять на прогулянку, бо самій ходити важко. На карантині зовсім не виходжу з дому.
Ваша допомога подарувала відчуття, що про мене пам'ятають і що я комусь потрібна.
Віра Олександрівна з Кременчука
Я пережила війну, у свої 15 збирала військову техніку. Усе життя провела в малярному цеху, фарбувала КрАЗи. Робота була важкою, та я завжди могла покластися на рідних — поруч були чоловік та син, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Тепер я залишилася зовсім сама. Кілька разів на місяць до мене навідується соцпрацівник.
Я навіть не чекала отримати посилку. Була дуже здивована й щаслива, бо щира людська увага завжди приємна.
Надія Карпівна з Нової Каховки
Я народилася в Голодомор, під час війни була партизанкою, та попри це закінчила 7 класів школи й технікум із відзнакою. Усе життя працювала на землі, а потім цілих 12 років присвятила розвитку селищної ради.
Зараз мені 91. Люблю читати класичну літературу і слухати пісні повоєнних років. Я дуже вдячна соціальним працівникам, що за мною доглядають, і людям, що допомагають пережити скруту.
Іван Прокопович із Кременчука
У 18 років я потрапив до армії та пройшов усю Другу світову війну. Наприкінці бойових дій отримав поранення, а внаслідок цього — інвалідність на все життя.
Нещодавно я втратив дружину, дітей у нас не було. Тому зараз я зовсім один. Люблю гуляти містом, годувати голубів та приймати в гостях друзів і соцпрацівників.
Дякую вам за допомогу! Не вішайте носа, що б не сталося, бо попереду тільки найкраще!
Ніна Дмитрівна з Дніпра
Я народилася в рік закінчення Другої світової. Але бідні повоєнні роки — не єдині труднощі в моєму житті: у 8 років я захворіла на поліомієліт, майже втратила зір і через це отримала інвалідність 1 групи.
У мене не було ні чоловіка, ні дітей, усе життя жила з матір’ю. Коли її не стало, знайшла підтримку в особі соціального працівника. Тепер кожного тижня з нетерпінням чекаю на його візит і дуже зраділа, коли він приніс посилку з продуктами. Дякую!
Марія Степанівна з Нової Каховки
Війна почалася, коли мені було 9. Потім настав страшний голод, що змусив мою родину з Росії тікати в Донецьк, а звідти перебіжками в село Нова Маячка.
Батьки працювали за їжу, намагаючись нас прогодувати. А я разом з іншими дітьми збирала жито та бавовну в полі. Жили ми всією родиною у землянці. Словом, життя в мене непросте.
Зараз я зовсім самотня. Багато читаю, спілкуюся з сусідами і дуже люблю, коли навідуються соціальні працівники. Дякую всім, хто допомагає стареньким. Дай вам Бог здоров’я!
