Православний молитовник

Сучасна редакція київського ізводу церковнослов’янської мови в українській транслітерації з наближенням до фонетики сучасної української мови. Молитовник укладено за богослужбовими виданнями Київської Митрополії XVII століття. Молитви, що складають зміст Молитовника, було вивірено за стародруками, які зберегли приклад церковнослов’янської мови київського ізводу (редакції). Для зручності тексти київського ізводу подаються в транслітерації сучасним українським алфавітом і таким чином кожен може наблизитися до тієї давньої української вимови, якою молився величезний православний край по обидва боки Дніпра, мiльйони і мільйони християн. Особливістю текстів Молитовника є також певне відображення фонетики сучасної української мови, але загалом в тексті збережено прикметні ознаки орфоепії XVII століття. Серед таких властивостей - наголошування слів, яке суттєво відрізняється від московського ізводу. Загальною рисою богослужбових текстів є те, що вони містять переважно звертання від імені лише богомольця-чоловіка. Це зрозуміло історично, бо спочатку всі книги переписувалися і видавалися в чоловічих монастирях, але така форма звертання незручна для жінки. Тому в цьому виданні, де необхідно, слова подаються і в чоловічому, і в жіночому роді.