Крізь темряву пливу (9786178299965)

Ніжна і пристрасна історія першого кохання двох молодих людей, які опинилися по різні боки політичного розколу на початку 1980-х років у Польщі на тлі жорстокого занепаду комунізму. Від сп'яніння першого кохання до тихої меланхолії дорослішання та розлуки, «Крізь темряву пливу» — це потужна суміш романтики, повоєнної політики, інтриг та історії. Спонукає до роздумів та досліджує свободу і кохання у всіх його втіленнях. Випадкова зустріч Людвіка і Януша біля річки у літньому сільськогосподарському таборі  переростає в пристрасний роман. Опинившись у прекрасному природному світі, віддаленому від суспільства та упереджень, Людвік і Януш закохуються. Але в суспільстві, що жорстоко поділене на  репресивно комуністичну  та католицьку ідеології пристрасть, яку вони поділяють, абсолютно немислима.  Літо кохання завершується. Януш швидко підіймається в партійних лавах і отримує посаду в міністерстві. Людвіка тягне до імпульсивних актів протесту, він не може ігнорувати економічну нерівність навколо. Таємне кохання і особисті політичні розбіжності знищують їх, оскільки обидва чоловіки борються за виживання в умовах режиму, що перебуває на межі колапсу. Чому варто прочитати книжку «Крізь темряву пливу»? Потужна суміш романтики, повоєнної політики, інтриг та історії.  Ліричний, чуттєвий, захопливий і напружений літературний дебют Томаша Єндровського, що спонукає до роздумів, досліджує свободу і любов у всіх її втіленнях. Ніжна і пристрасна історія першого кохання двох молодих людей, які опинилися по різні боки політичного розколу на початку 1980-х років у Польщі на тлі падіння комунізму. Перекладач : Марина Жойа Цитати: Деякі речі не зітреш мовчанням. Є люди, які прибирають владу над тобою, хочеш ти того чи ні. Тепер я починаю це розуміти. Є люди та події, які змушують тебе втратити голову. Вони, як гільйотини, розтинають твоє життя навпіл: на мертве і живе, на до і після.   Всі ці роки нам давали можливість дивитися іноземні фільми, дозволяли проблиски світла по той бік Стіни, свободи, якої ми не мали. Невже вони справді думали, що ми будемо вічно німі? Я думав про фотографа і його мужність, уявляючи, як фотографія виїхала з країни: рулон плівки, контрабандою перевезений до Західної Німеччини в потайній кишені чи в порожньому тюбику з‑під зубної пасти. Безіменні постаті, зненацька помічені по той бік історії, стиснуті, згорнуті в кишені незнайомця. Що б не відбувалося у світі, яким би жорстоким чи дистопічним він не був, не все втрачено, якщо є люди, які ризикують собою, щоб це задокументувати. Маленькі іскри теж викликають пожежі.   — Ми просто стоїмо в черзі за можливістю, в черзі за чимось, може, за нічим, — мовила старенька зі своєю сумною і люблячою усмішкою. — Але це минеться, любий. Навіть найдовша черга врешті-решт розсмоктується.