Емансипантка Марко Вовочок Комора

Класиків варто перечитувати хоча б для того, щоб злоба дня не закривала перспективу і не лишала рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникне.

Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує на звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні. Так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику та риторику піднесеного та пишновеличного.

Зважаючи на те, що авторка часто звертається до мотиву сваволі й залежності, насильства, яке виявляється на мікрорівнях, в стосунках між найближчими людьми, її прозу можна назвати також своєрідною студією над самою природою зла, якого не можна уникнути у людських стосунках і досі.