Те, з чого все починалося<br />Wolfenstein 3D. Як багато в цьому слові (точніше, у слові, числі і букві) для народжених у 80-ті. Це біль, це радість, це драйв і чистокровне захоплення. Звичайно, сьогодні гра є чисто музейною цінністю. Однак у неї варто пограти хоча б тому, що її називають (із застереженнями) першим повноцінним шутером від першої особи. Заява спірна, але Вульфенштейн був щонайменше одним з перших, і це вже дуже і дуже багато.<br />Саме цей дідок, який, здається, застав ще динозаврів, подарував сучасним шутерам (та і багатьом іншим жанрам) той вигляд який вони мають. Віддав практично задарма - на той момент 59 доларів 99 центів без урахування податків. А сьогодні ви можете познайомитися з вершиною ігробудування 92-го року майже за безцінь, і упускати таку можливість просто блюзнірсько. Чому кілька годин? Чому її не можна пробігти за кілька десятків хвилин, як інші ігри доби DOS? По-перше, гра сама по собі була об'ємною, бо містила у собі цілі лабіринти коридорів з доступними для дослідження кімнатами. А по-друге, потрібно вам звикнути до управління. Повірте, люди у 90-х грали зовсім не так, як ми граємо сьогодні. Але в цьому є весь кайф.
