Вовняний плед "Букле" ніжне 190х220 СМ

Барвисте диво Гуцульщини або ліжник "Букле".

Художня вартість ліжника залежить від уміння майстра комбінувати прості геометричні елементи, добирати стримані або ж інтенсивні кольори, вміло поєднувати орнамент з сірим, білим або чорним тлом.

Орнамент традиційних ліжників має геометричний характер. На перший погляд може видатися, що в орнаментиці цих виробів є чимало вкрай простого, майже примітивного. Проте художня довершеність виробів свідчить про те, що у композиціях закладено властиве народові відчуття краси, яке дає змогу народним майстрам безпомилково підібрати кольори, створити з простих геометричних форм сповнені гармонії та художнього смаку візерунки. В них сконцентрований вплив мальовничої природи і багатовіковий досвід народу, його самобутні художні традиції.

А фактурні «гулі», виконані в особливій техніці «букле», добавляють виробу неабиякої самобутності.

Основні характеристики:

Материал:100%-но натуральная овечья шерсть.Ручная работа

Довжина виробу (у см): 220(+/-5)

Ширина виробу (в см): 190(+/-5)

Кольори: Блакитний, білий, сірий.

Вид обробки: Нечесаний (не пухнастий, гладкий).

Вага (у кг): 4,5 – 5,5 кг

Країна виробник: Україна

Призначення: Універсальне.Найчастіше як ковдри, пледи, покривала, килими, накидки на меблі, автомобільні крісла.

Що таке ліжник?

Ліжник – товстий вовняний, здебільшого візерунково-тканий виріб з об'ємною площею, довгим пухнастим ворсом або гладкою поверхнею. Ліжники мають обрядове, інтер'єрне і ужиткове призначення. В давнину його ще називали джиргою, коцом, веренею і використовували виключно як ужиткова річ – на ньому спали, ним накривались і застеляли ліжко, рідше слугував килимом.

Як виготовляють ліжники?

Процес виготовлення ліжника складний і довготривалий. Спочатку вовну запарюють гарячою і полощуть холодною водою, сушать, а пізніше розчісують на спеціальних граблях (в теперішній час на спеціальних механічних чесалках). Наступний етап, який і досі не вдалося механізувати, це – прядіння вовни, для чого використовуються куделя та веретено. Готову пряжу мотають за допомогою мотовила в «моташки», які при потребі фарбують в різний колір, здебільшого природними барвниками. Згодом її мотають на руку в невеличкі за об’ємом згортки - «гушки», які використовують безпосередньо для ткання ліжника. Отже, ми поступово перейшли до процесу ткання на спеціальному дерев’яному верстаті. Але для цього необхідно заздалегідь намотати на нього основу – тонесеньку нитку.

Після ткання ліжник з верстата відтинають, кінці основи зав’язують, а готовий виріб відносять у валило – спеціальну гідротехнічну споруду на річці, в якій використовують штучно створену водоверть. У валилі ліжники «валяють», тобто протягом кількох годин вони знаходяться у водоверті в спеціальному коші і завдяки властивостям вовни зменшуються за розмірами і стають товстішими та пухнастими. Останніми операціями є сушіння ліжника та його вичісування, де використовують спеціальну щітку-«грабельку». Ось і ліжник готовий для ужитку. Він і зігріє, і вилікує, і прикрасить інтер’єр.

Як доглядати за ліжником?

• Ліжник володіє самоочисними властивостями, тобто структура шерсті відштовхує бруд.
• Його достатньо раз на місяць провітрювати на свіжому повітрі
• У разі появи забруднень достатньо обробити пляму засобами, що відповідають її походженню, або звернутися в хімчистку.
• А у разі гострої потреби можна і випрати у теплій (15-20 градусів) воді, віджати (бажано вручну), розправити та надати йому правильної форми, залишити на деякий час до повного просушування.
  
  Зверніть увагу!
  Колір виробів на фотографіях в каталозі може відрізнятися від фактичного забарвлення товару, що пов'язане з налаштуванням фотоапаратури, спотворенням кольору вашим монітором та іншими факторами.
  Розмір виробу може відрізнятись від вказаного в каталозі. Допустимі відхилення становлять ±5-10 см.