Православний молитовник

Сучасна редакція київського ізводу церковнослов'янської мови в українській транслітерації з наближенням до фонетики сучасної української мови. Молитівник укладено за богослужбовими виданнями Київської Митрополії XVII ст. Молитви, що складають зміст Молитовника, було вивірено за стародруками, які зберегли приклад церковнослов'янської мови київського ізводу (редакції). Для зручності тексти київського ізводу подаються в транслітерації сучасним українським алфавітом і таким чином кожен може наблизитися до того давнього українського промови, яким молився величезний православний край по обидва боки Дніпра, мільйони та мільйони християн. Особливістю текстів Молитовника є також певне відображення фонетики сучасної української мови, але загалом у тексті збережено прикметні ознаки орфоепії XVII століття. Серед таких властивостей – наголошування слів, яке суттєво відрізняється від московського ізводу. Загальною рисою богослужбових текстів є те, що вони містять переважно звернення від імені лише богомольця-чоловіка. Це зрозуміло історично, бо спочатку всі книжки переписувалися і видавалися у чоловічих монастирях, але така форма звернення не зручна для жінки. Тому в цьому виданні, де потрібно, слова подаються і в чоловічому, і в жіночому роді.