Конюшина 0,9 кг /15шт WoS.

Зелене добриво, кормова та медоносна культура. Використовується й у декоративних цілях. Дуже хороше зелене добриво - після розкладання в ґрунті біомаса конюшини стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою, гумусом. Збагачує ґрунт калієм. Завдяки бульбочковим бактеріям, що розвиваються на коренях, видобуває з повітря азот і накопичує його. Червона конюшина фіксує азот нарівні з однорічним люпином, що значно більше ніж віка, горох, кормові боби. Ефективно поглинає живильні елементи з оброблюваного пласта, запобігаючи їх вимиванню в підорний. Також корінь конюшини здатний засвоювати фосфор з важкорозчинних сполук. Універсальна кормова культура. Охоче ​​поїдається тваринами. Використовується на зелений корм, сіно, силос, випасання. Містить багато білків, мінеральних речовин, вітамінів, протеїну. За поживністю поступається лише люцерні. У сіні конюшини міститься 12-13% білка та до 75 мг на 1 кг каротину. Медоносна культура. Інтенсивно цвіте влітку до ранньої осені. Прекрасно буває бджолами, медопродуктивність - 1-1,3 ц/га. Завдяки потужній кореневій системі, підходить для закріплення схилів та укосів. Утворює міцну дернину і дає велику кількість зеленої маси, багатої на білки і мінеральні речовини. Відрізняється високою зимостійкістю та стійкістю до хвороб, невимогливий до родючості ґрунту. Посів. Сіють врозсип під покрив озимих та ярих зернових, однорічного райграсу та інших трав після висіву покривної культури. Насіння конюшини дрібне, тому треба ретельно стежити за глибиною їх загортання. У більшості випадків вона має бути 1-2 см. На легких ґрунтах можна закладати на глибину 3 см. Норма 170 г на сотку (білої конюшини 70-80 г), але при пізньому та ручному посіві норму збільшують у 1,3-1,5 раза. Насіння має бути скарифікованим (з потертою оболонкою) і зараженими бульбочковими бактеріями (препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів).