Саджанці Калина Звичайна

За сучасною класифікацією (з 2003 р.) калина звичайна належить до роду калина Viburnum L., що входить до сімейства Адоксових (Adoxaceae). Раніше даний рід входив у рід жимолості - Caprifoliaceae. Це високий гіллястий кущ або невелике листопадне дерево висотою 2-4 м із сірувато-бурою корою. Пагони голі, рідше ребристі, зеленуваті, інколи з червонуватим відтінком.

Листки супротивні, до 10 см завдовжки. Платівка їх 3-5-лопатеві з серцеподібною основою, зверху темно-зелені, голі, з нижньої сторони - сірувато-зелені, по жилках слабоопушені, з двома ниткоподібними прилистками та двома дископодібними сидячими залозками, черешки довгі. Цвіте калина з кінця травня до липня. Запашні, білі або рожево-білі квітки зібрані у плоскі щитовидні суцвіття на верхівках молодих пагонів. Крайові квітки великі, безплідні, серединні – дрібні, двостатеві.

Плоди ягодоподібні, червоні, овальні кістянки (6,5-14 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять офарблену червоним соком плоску тверду кісточку. Сокові, але мають гіркуватий терпкий смак, після перших морозів гіркота пропадає або стає меншою.

Плоди дозрівають у серпні-вересні. Калина є швидкозростаючим деревцем. Її річний приріст сягає 30-40 см. Доживає калина до п'ятдесятирічного віку. Кора та плоди використовують у науковій та народній медицині. Плоди збирають у період повної зрілості, зрізуючи разом із плодоніжками. Сушать у сушарках при температурі 60-80° C або на повітрі під навісами, на чердаках, підвішуючи їх пучками.

Після сушіння плодоніжки відокремлюють. Кору збирають навесні під час руху соку до розпускання бруньок, підв'ялюють, потім сушать у сушарках при температурі 50-60° C або у добре провітрюваних приміщеннях.