Це відчуття загострюється переважно тоді, коли до когось із нас приїжджає хтось із-за Франківська. У таких випадках постає нормальний питання - що і як показати у місті, в якому живеш. Безперечним є тільки почуття гордості, яке переважно підсилюється чиїмось захопленням. Після ейфорії однак з'являється ряд доречних запитань - а що це за місто, пощо воно, чому я тут, чим ми є одне для одного, що я знаю із свого франківського життя? Але безсумнівно, що головним призначенням цього поселення є щоденне насолода від дрібниць. У такому стані ми живемо вже кілька століть. Здається, що цього визнання, цієї риси неможливо обминути в жодній екскурсії. У всьому тому, що називається "показати місто" будь-коли будь-кому з наших. <br /><em>Тарас Прохасько</em></p>
Відгуків ще немає
Станьте першим, хто поділиться своєю думкою!