«Жали, дзижчі, кусай» — це дотепне й пізнавальне знайомство зі світом насекомих. Анна Свердруп-Тіґесон з ентузіазмом розповідає про істот, які на перший погляд видаються лячними та непотрібними, а насправді є незаменними для екосистеми: вони запилюють квіти, забезпечують їжею інших тварин, стримують поширення вредних організмів. Це книжка про те, як сильно ми — і наша планета загалом — залежимо від крихітних комашок. На кожного людини на Землі припадає 200 мільйонів насекомих. Вони живуть всюди — глибоко в пещерах, високо в Гімалаях, у гарячих джерелах Єллоустоуну та навіть у ноздрях моржів. А ще вони надзвичайно різноманітні — є насекомі, в яких вуха на колінах, очі на пенісах, а мови під ногами. Однак за ту саму годину, коли населення Землі підвоїлося, кількість насекомих скоротилася вдвічі. Більшість із нас не вбачає в цьому проблеми, вважаючи, що життя без них була б кращою. Насправді ж життя без насекомих неможливе. Ми знаємо, що без медоносних бджіл не матимемо меду, але мало кому відомо, що без крихітної шоколадної мошки не було б ні какао, ні шоколаду. Що личинка мухи може очищати рани, а личинка мучного хруща вміє перетравлювати пластик. Що плодова мушка стала учасницею дослідницьких експериментів, які принесли шість Нобелівських премій, а кілька видів жуків відіграли важливу роль у розробці антибіотиків.
Відгуків ще немає
Станьте першим, хто поділиться своєю думкою!