Неспокій у культурі. Апріорі

У пізньому єсеї Невпокій у культурі (1930), одному з найвідоміших, але найскладніших своїх творів, Зіґмунд Фройд (1856_1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. У парадигмі іншої теорії потягів та іншої топіки - структурної теорії психічного апарату він переосмислює і водночас поглиблює свої давні міркування про виникнення і логіку культури і цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов'язаний із наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв'язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті та вивільненням внутрішньої деструктивності. Невпокій у культурі - один із найзначніших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.