Лук сіянка Штутгартер Різен 1 кг.

Лук сіянка Штутгартер Різен (Stuttgarter Riesen 10-21) — один із найпопулярніших і перевірених часом сортів середньостиглої ріпчастої цибулі. Вона відзначається високою врожайністю, стабільним розвитком та відмінними смаковими якостями.

Цибуліні великі, щільні, масою від 100 до 150 г, але за дотримання агротехніки можна отримати навіть гігантів до 250 г! Їх форма округло-плоска, шкірка жовто-коричнева, блискуча, а м'якуш — білий, сочуватий та півгострий на смак. Аромат насичень, традиційний, ідеально підходить як для сирого вживання, так і для кулінарної обробки.

Особливість цього сорту – його універсальність у посадці. Він чудово підходить як для осінньої, так і для весняної висадки. При осінній посадці (жовтень–листопад) урожай можна збирати вже в травні — це дає змогу звільнити грядки для інших культур. Весняна посадка (березень–квітень) також дуже вдала, урожай дозріває до кінця червня – початку липня.

Цей сорт однаково добре росте і в центральних, і в північних регіонах України, не потребує особливого догляду, але відгукується на підживлення органікою та розпушенням.

Штутгартер Різен демонструє високу стійкість до основних хвороб цибулі, таких як мучниста роса, фузаріоз та шийкова гнилизна. Щільні луски забезпечують відмінну лежкість — навіть при тривалому зберіганні до 6–7 місяців лукуліни не втрачають смакових якостей та залишаються щільними.

Просимо врахувати той факт, що під час транспортування цибулі-сіянки можливе проростання або псування невеликої частини цибулін - приблизно 10-20%.

Також звертаємо ваше увагу, що зовнішній вигляд придбаного посадкового матеріалу та вирощеного рослини може трохи відрізнятися від зображення, представленого на фото на сайті. Для отримання детальнішої інформації рекомендуємо ознайомитись з договором публічної оферти.

Особливості агротехніки: перше і найважливіше — правильно обрати ділянку. Лук не любить затінених та перезволожених місць. Найкраще росте на рівній, добре освітленій ділянці з легким або середнім суглинком, без застою води.

Попередники мають значення: капуста, огірки, картопля, бобові — ідеальний варіант. Не варто садити після часнику або лукових, бо зростає ризик зараження ґрунту специфічними хворобами та вредниками. Осенью землю треба перекопати з перегноєм або компостом (тільки не свіжим гноєм!), внести фосфорно-калійні удобрення та залишити грядку під зиму.

Навесні, щойно ґрунт трохи підсохне, його розпушують, вирівнюють і, якщо є потреба, нейтралізують кислотність золою або доломітовою мукою. Садити можна кількома способами: насінням, сівком чи розсадою. Найбільш поширений – сівок. Садити його у квітні, коли земля прогріється хоча б до +8…+10 °C. Важливо дотримуватися схеми: міжряддя — 20–25 см, між цибулинками — 8–10 см, глибина — 3–5 см. Що рівніше посадіть, то легше буде потім доглядати. Якщо садите під зиму, то робіть це наприкінці жовтня, щоб лук устиг укоренитися, але не проріс.

Лук — культура, яка любитиме, коли за нею доглядають, але без фанатизму. Полив має бути рівномірним: з моменту появи сходів до середини червня поливають кожні 5–7 днів, щоб грунт був увлажнений на глибину 15–20 см. Але вже ближче до кінця червня полив зменшують, а за дві тижні до збирання — припиняють зовсім. Інакше лук буде дуже водянистим і погано зберігатиметься.

Бур'яни — головні вороги молодої цибулі. Її слід постійно прополювати, розпушувати міжряддям після шкірного дощу чи поливу. Не допускайте ущільнення ґрунту. І ще — лук дуже чутливий до хвороб, особливо вологих, як від пероноспорозу чи гнилі. Тому дотримання сівозміни, провітрювання посадок, обробка сівки перед висадкою та профілактичне обприскування настоєм золи або табаку — обов'язкові. У разі зараження використовуйте м'які біопрепарати або фунгіциди з міддю.

Визначити, що лук дозрів, не доладно — листя починає жовтіти, лягати, а шийка м'якне. Луска стає сухою і шелестіти. Збирають лук у суху погоду, зазвичай у липні чи серпні. Поспішати не варто, але й перетримувати її в землі не можна — вона може знову піти в ріст, втратити лежкість чи підігнити. Викопувати краще вилами, не пошкоджуючи голівки. Потім обов'язково просушити — не менше 10 днів у сухому провітрюваному місці, без прямого сонця.