Полуниця Роксана (середньостиглий сорт) (5 шт. в упаковці)

Сорт полуниці Роксана — потужний і стабільно продуктивний сорт, який формує енергійні кущі та добре адаптується навіть до бідних ґрунтів. Урожайність висока, з піковими показниками до 1,5 кг з рослини. Сорт віддає перевагу континентальному клімату та підходить для різних технологій вирощування: весняного, весняно-осіннього та безґрунтового. Вважається одним із найкращих для осіннього обороту завдяки здатності формувати великі плоди та набирати інтенсивне забарвлення навіть за недостатнього освітлення й знижених температур.

Цвітіння пізніше, ніж у сорту Альба (приблизно на 6 днів), і може додатково затримуватися в умовах холодної зими. Збір урожаю середньопізній — на 8–10 днів пізніше за Альбу.

Плоди: дуже великі, середньою масою близько 30 г, що дозволяє зменшити витрати на збирання. Форма конічна, приваблива, шкірка яскраво-червона, м’якоть світло-червона. За літньої посадки можна отримати більш ранній весняний урожай та покращити якість ягід. Восени смакові якості особливо виразні та гармонійні.

Сорт мало чутливий до антракнозу (Colletotrichum acutatum), проте за високої продуктивності та несприятливої погоди можливе ураження ботритісом.

Ідеальні умови для вирощування: вирощування полуниці варто починати з правильно обраної ділянки. Найкраще підходить рівне, добре освітлене місце без застою води та сильних протягів. Полуниця любить сонце — від цього залежить солодкість і розмір ягід. Не варто висаджувати її після картоплі, томатів чи інших пасльонових культур. Кращі попередники — зернові, бобові, зелень.

Для кращого результату грядки формують піднятими та вкривають мульчею — соломою або чорним агроволокном. Мульчування зменшує кількість бур’янів, зберігає вологу, пришвидшує прогрівання ґрунту й допомагає зберегти ягоди чистими. Полив зазвичай організовують крапельний — це економить воду та дозволяє одночасно вносити добрива.

Ґрунт має бути легкий або середній за механічним складом, родючий, добре дренований. Оптимальний рівень pH — 5,5–6,5 (слабокислий). Перед посадкою ділянку перекопують, вносять перегній або компост (3–5 кг/м²), за потреби додають фосфорно-калійні добрива. Ґрунт повинен бути пухким і зволоженим, без великих грудок.

Схема посадки залежить від способу вирощування. При кущовій системі рослини висаджують щільніше: відстань між кущами становить 25–35 см, між рядами — 60–80 см. Часто формують підняті грядки з двома рядами в шаховому порядку. Вуса при цьому видаляють, щоб рослина спрямовувала сили на формування ягід. Такий спосіб дає високу врожайність, але плантацію зазвичай використовують 1–2 роки.

Килимово-смугова система передбачає більшу відстань: 30–40 см між рослинами та 80–100 см між рядами. Вуса частково залишають, і з часом формується щільна плодова смуга. Цей метод менш інтенсивний, проте простіший у догляді й підходить для холодніших регіонів.

Під час посадки важливо правильно розмістити рослину: точка росту повинна залишатися на рівні ґрунту — не заглиблена й не піднята над поверхнею. Після висаджування кущі рясно поливають. Для кращого результату грядки мульчують соломою або агроволокном, що допомагає зберегти вологу, зменшити ріст бур’янів і підтримувати ягоди чистими.