Ма́нчкін — настільна карткова гра, яка пародіює настільні рольові ігри (такі, як Dungeons & Dragons), залишаючись при цьому самостійною грою. Має низку доповнень, кожне на популярну в масовій культурі тему, що урізноманітнюють ігровий процес.При створенні гра була орієнтована на молодіжну аудиторію, знайому з рольовими іграми. Проте, грати в «Манчкіна» можна в будь-якому віці, окрім зовсім юного. Девіз гри — «Вали потвор, хапай скарби, ошукуй друзів»
В «Манчкіна» рекомендується грати компанією
Від трьох до шести осіб. «Манчкін» умовно зображає подорожі героїв підземеллями, де вони повинні боротися з чудовиськами, здобуваючи скарби, екіпіровку та рівні розвитку. Сенс гри полягає в тому, що кожен прагне досягти десятого рівня. Починають всі з першого, а далі кожен підвищує свої рівні шляхом битв з монстрами, використання спеціальних карт або продаючи екіпіровку. Рівень кожного гравця позначається фішками. Також рівень демонструє бойову силу персонажа, відповідно здатність перемогти в битві. Її модифікують різноманітні карти, наприклад, якщо герой має рівень 4 і бере карту, що дає +1 сили, його сила складатиме 5.Для гри призначено дві колоди — так звані «двері» і «скарби». Перші переважно позначають ворогів, а другі — винагороду за перемогу над ними. Колоди лежать сорочкою догори і гравці в міру гри беруть їх. Карти гравця діють, коли покладені на стіл і видимі всім іншим. Якщо згідно правил карта не має сили, традиційно її кладуть перпендикулярно до інших. Частину карт можна тримати в руці, не показуючи іншим — у запасі, але на кінець кожного ходу їх має бути не більше п'яти.
Спочатку всі персонажі вважаються людьми тієї ж статі, що й гравець. Згодом, у міру отримання карт рас і класів, вони отримують переваги та обмеження. Деяка екіпіровка доступна лише певним расам, класам і статям. Задля досягнення комічного ефекту чудовиська незалежно від вигляду називаються потворами, екіпіровка — манатками, також використовуються інші жаргонізми й сленгові слова.
