Понівечений до невпізнаваності в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівне втіха, оскільки тяжкі травми призвели до повної втрати пам'яті: чоловік не пам'ятає ні свого імені, ні звідки походити, не пригадує жодного близького людини, жодного фрагмента своєї попередньої життя. Таким його і віднаходитиме жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: досягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.
Амадока — найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і протягом кількох століть відтворюване на картах середньовічними картографами, аж до свого несподіваного та цілковитого зникнення. Яким чином безвісти випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв'язок між єврейською Катастрофою Східної Європи та знищенням української інтеліґенції у часи сталінських репресій? Чи може забуття одного людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов'язують нас знаки та шрами понівеченої пам'яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншого людини?
Відгуків ще немає
Станьте першим, хто поділиться своєю думкою!