Крила | Гончі Ліліт | Стігмаліон | Аспід - Христина Старк (Комплект)

Крила

Сімнадцятирічна Ліка Вернер після замаху на її життя виявляє, що може стресу може ненадовго переміщатися в тілах інших людей. Ліка впевнена, що божеволіє, поки не зустрічає людину, яка підозріло добре розуміє про такі «симптоми».

Гончі Ліліт

Якось у дублінському кафе, де працює Скай Поланскі, з'являється загадкова незнайомка на ім'я Ліліт, яка пропонує Скай роботу секретарем у своїй клініці у Бостоні. Скай не з тих, хто готовий до змін, але, втомившись від невдач в особистому житті, вона погоджується. Незабаром з'ясовується, що під прикриттям клініки ховається витончений бізнес, здатний дати все: гарне життя, розкіш і адреналін. Але свято триває недовго: він уже приготував для Скай свої страшні дари.

Стігмаліон

Мене звуть Долорес Макбрайд, і я з народження страждаю від дуже рідкісної форми алергії: дотик до інших людей викликають у мене сильні опіки. Я не можу поцілувати хлопця, обійняти батьків, вийти з дому, не одягнувши рукавички. Я недоторканна. Я ніби живу в зачарованому замку, який тримає мене в полоні і карає опіками та шрамами за кожну спробу втечі. Навіть придумала ім'я для своєї в'язниці: Стігмаліон. Мене вже не розпадає думка, що я все життя буду бранкою свого діагнозу - і бранкою помру. Я не тішу себе мріями, що від моєї хвороби винайдуть ліки, і не розраховую, що зустріч людини, яка не залишає на мені опіків ... Але до чого ж це життєдайне почуття - надія. А раптом я все-таки втечу зі Стігмаліона? Раптом і я зможу якось пізнати все це: дотику, обійми, поцілунки, безумство, свободу, любов?

Аспід

Між МакАлістерами та Стаффордами тягнеться довга кривава ворожнеча. Попіл, бите скло та гільзи залишаються там, де перетинаються шляхи двох кланів. МакАлістер багаті, могутні і надзвичайно релігійні. Вони спонсорують будівництво церков та вірять у те, що єдині врятуються під час апокаліпсису. Стаффорди, навпаки, немов прислуговують дияволу: організовують рок-концерти, тримають нічні клуби та казино. Крісті МакАлістер знає: Стаффорди - порок і зло, але її дивним чином тягне до них - так гострі предмети, всупереч заборонам дорослих, тягнуть дітей. А одна ніч у полоні у Демієна Стаффорда і зовсім змусить її мріяти про примирення. Клан побоюється, що віра Крісті недостатньо сильна. Або ж віри в її серці немає взагалі, і вона - підступний аспід, спокушений Темрявою.