Пряність гвоздика в готовому вигляді являє собою засушені квіткові бутони, що володіють характерним пекучим смаком і глибоким сильним ароматом. Вони можуть продаватися як в цілому вигляді, так і меленим. У кулінарії гвоздика знайшла широке застосування. Її екстракт використовується для виробництва спиртних напоїв в лікеро-горілчаній промисловості.
Найвідомішою серед них є "гарам масала", що представляє собою суміш спецій, яку додають, як правило, в кінці приготування страви для додання останнім свіжого аромату.
Гвоздику закладають в м'ясні, рибні, грибні супи, другі страви, в тому числі і овочеві. При приготуванні смаженого або тушкованого м'яса, домашньої птиці, фаршу, міцних м'ясних бульйонів і соусів гвоздику найчастіше використовують у поєднанні з чорним перцем.
Вона служить чудовою добавкою до страв з круп (каш, плову і ін).
Пряність часто додається в маринади при консервації ягід, фруктів, овочів, грибів, риби. В російської кулінарії її кладуть у варення і тісто, призначене для випічки хлібобулочних і кондитерських виробів.
Гвоздику використовують окремо або в поєднанні з іншими спеціями в солодких стравах, наприклад пунш, мусах та ін.
Гвоздика включається до складу багатьох соусів, в тому числі майонезів. Особливо хороша вона в стравах, приготованих з м'ясних субпродуктів - холодець, сальтисон, паштети.
Сушені гвоздичні бутони для поліпшення смаку й аромату додають в компоти, збитні, глінтвейни і пунші.
Гвоздика - дуже сильна пряність, тому застосування її в домашній кулінарії вимагає особливої обережності та уваги. При приготуванні їжі її слід використовувати в дуже маленьких кількостях. В іншому випадку вона може не тільки пересилити аромат будь-якої іншої спеції, але і забити собою природний смак продуктів, що використовуються.
Користуватися нею треба обережно ще й тому, що при тривалому нагріванні пекучість смаку посилюється, а запах послаблюється. Тому гвоздику не рекомендується додавати в страви, що вимагають тривалої за часом теплової обробки. Для приготування страв краще використовувати цілу гвоздику, а для соусів - мелений. Для тих виробів, де не потрібно гіркоту (наприклад у солодких блюдах або кондитерських виробах), фахівці радять використовувати головки (капелюшки) гвоздики.
В м'ясні страви і маринади для додання їм відтінку гірчинки, навпаки, краще додавати живці. У м'ясо, страви з рисом, фрукти, підготовлені до запікання, краще увіткнути кілька цілих бутонів гвоздики.
Гвоздику в кулінарії найкраще вживати в складі різних спецій.
Наприклад, для приготування соусів краще підійде в якості добавки чорний перець, в кондитерських виробах - кориця.
В залежності від страви та способи її приготування норми і час закладки гвоздики істотно розрізняються. Наприклад, у бульйони, супи, компоти її додають по 3 - 5 хв до готовності, в м'ясні страви через 10 - 15 хв до кінця приготування, в тісто і фарш в процесі замісу, до початку теплової обробки.
Норми закладки гвоздики для супів, бульйонів і компотів - 1 - 2 бутона на 1 л рідини. При приготуванні м'яса можна використовувати до 2 бутонів. Причому, якщо продукт передбачається гасити, гвоздику застосовують в цілому вигляді, якщо смажити - в молотом. У тісто найчастіше закладають 4 - 5 бутонів гвоздики на 1 кг маси тіста.
Сирні пасти повинні містити не більше 2 - 4 мелених бутонів гвоздики в розрахунку на 1 кг сиру. Зміст гвоздики в ягідних, фруктових і овочевих маринадах становить 3 - 4 г на 10 л заливки, в грибних - 2 г на 10 кг продукту. Якщо поруч з гвоздикою використовуються інші прянощі, її норму слід зменшити приблизно наполовину.
Країна виробник - Мадагаскар.
