Він був юний, про довкілля знав ще дуже мало. Та й новий токійський світ сильно відрізнявся від середовища, в якому він виріс. Мегаполіс виявився куди більшим, ніж він собі уявляв. Занадто великий вибір того, чим можна зайнятися, надто незвично спілкуються один з одним люди, надто швидко мчить життя. Через все це він ніяк не міг налаштувати баланс між собою та оточуючим. Але головне - в ті роки йому ще було кудись повертатися. Сідаєш на Токійському вокзалі в "Сінкансен" - і через якихось півтори години прибуваєш у "непорушну оплот гармонії та дружби". Туди, де час тече неквапливо, і завжди чекають ті, перед ким ще можна відчинити душу. Про те, що це місце безвісти зникло, він дізнався на другому курсі, під час літніх канікул.
Відгуків ще немає
Станьте першим, хто поділиться своєю думкою!