Фієста. І сонце сходить. Ернест Гемінґвей. Видавництво Старого Лева

Культовий твір Ернеста Гемінґвея змальовує післявоєнне "втрачене покоління" 1920-х років — "зниклих" людей, розчарованих і травмованих, ніби завислих у постійному карбуванні, не здатних повністю схопити життя. Відчути собі справді живими вони можуть лише в рідкісні моменти прояву чистої емоції, яку постійно прагнуть знайти. Свою гіркоту та зневіру вони намагаються забути в алкоголі та безладних розвагах, шукають відради на вулицях нічного Парижа, на природі у Піренеях, на боях биків у Памплоні. Короткими лаконічними штрихами, що стали прикметою його стилю, Гемінґвей показує крихку ілюзію балансу, інстинкт саморуйнування, що не дає характерам героїв розгорнутися щосили. Їм залишається лише святкувати, поки триває фієста, і щоразу сподіватися нового світанку.