Джекфрут або індійське хлібне дерево (Artocarpus heterophyllus) - рослина відноситься до сімейства "тутових", є близьким родичем хлібного дерева. Батьківщиною джекфрута вважаються Індія та Бангладеш. На сьогоднішній день його вирощують у багатьох країнах Південно-Східної Азії, а також в Африці та на півночі Бразилії. За популярністю ця рослина можна порівняти з манго або бананами. Висота дерева джекфрута може досягати 20 метрів. Його активно використовують у будівництві будинків, виготовленні меблів та домашнього начиння, так як деревина не схильна до термітів. Плоди джектруту дозрівають від 3 до 8 місяців, вага досягає 34 кг, а довжина варіюється від 20 до 90 см. Сам плід нагадує за формою диню, на шкірці - безліч «пухирців». Колір фрукта може бути і жовто-зеленим, і жовто-коричневим, незрілий – зеленого кольору. Усередині джекфрут має незвичайну будову: він розділений на безліч часточок, покритих шкірястою плівкою. Кожна часточка складається з м'якуша жовтого кольору з насінням, довжина якого може досягати до 4 см. У джекфрута соковита м'якоть з приємним ніжним запахом, що асоціюється з ананасом і бананом. А ось запах самої шкірки не такий приємний, чимось нагадує цибулю, що загниває. При обробленні джекфрута рекомендується змастити руки рослинною олією, тому що шкірка плода містить клейку речовину, яку потім складно буде відмити. Зберігати цей екзотичний фрукт можна до 2 місяців, але тільки в холодильнику, тому що в теплому місці він дуже швидко псується. Корисні властивості. Джекфрут – дуже поживний та низькокалорійний продукт, на 100 г м'якоті припадає приблизно 90 ккал. У ньому високий вміст вуглеводів (22,4 г на 100 г), завдяки чому Індії його називають «хлібом для бідних». Набагато менше у джекфруті білків та жирів. Натомість у ньому дуже багато води, є харчові волокна, зола та насичені жирні кислоти. З вітамінів найбільше вітаміну С, також у плодах містяться вітаміни А, В1, В2, В6, В9 та РР. Джекфрут багатий калієм, на 100 г м'якоті припадає до 303 мг цього мінералу, також досить багато кальцію, магнію, фосфору та натрію. З мікроелементів найбільше заліза, є цинк, мідь, марганець та селен. Застосування. У східній медицині м'якуш джекфруту активно застосовують для лікування фарингіту, виразки шлунка та розлади травлення. Її волокна корисні до роботи шлунково-кишкового тракту. Однак не рекомендується їсти цей фрукт у великій кількості, адже він має проносну властивість. Плоди джекфрута сприяють зниженню кров'яного тиску та зміцненню імунітету. У деяких азіатських країнах його використовують для лікування лихоманки. Корисні не лише плоди, а й інші частини цієї рослини. Наприклад, на сході відвар з листя джекфрута п'ють матері-годувальниці для збільшення кількості молока. А обсмажене насіння джекфруту діє як збуджуючий засіб. Споживання. Джекфрут їдять як у свіжому вигляді, так і готують різні страви. У кулінарії його застосування різноманітне. Він чудово може виступати як інгредієнт у різних холодних закусках та салатах. Його можна варити, смажити, запікати та гасити; так що він чудово підходить і як гарнір до м'ясних і рибних страв. Джекфрутом фарширують птицю та овочі; з нього роблять солодощі: желе, мармелад та джем.
