Ніби ми злодії

Оправдати можна будь-що, якщо зробити це досить поетично. Олівер Маркс щойно вийшов із в'язниці, відсидівши там десять років за вбивство одного з найближчих своїх друзів. Вбивство, якого він, мабуть, і не скоював. Його зустрічає детектив Колборн, який і запроторив Олівера до в'язниці. Він йде на пенсію, але перед тим хоче дізнатися, що ж насправді сталося десять років тому. Ще вивчаючи Шекспіра в академії, Олівер зауважив: його талантливі однокурсники грають ті самі ролі що на сцені, що в житті — лиходій, герой, тиран, спокусниця, — а сам він, як правило, залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачі змушують студентів помінятися ролями, і ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворні битви, а сюжет театральних п'єс утілюється у життя. Нарешті стається трагедія: одного із семи друзів находять мертвим. А перед іншими постає найскладніше акторське завдання всього їхнього життя: переконати поліцію і собі самих у власній невинності.