Позивний для Йова. Хроніки вторгнення

Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» на перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що переживши разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були у Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні та важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, що хочеться забути, але й водночас запам'ятати назавжди.

Ця книжка не є винятково рефлексією автора, а навпаки: він зібрав і виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині мешкають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів та домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам'ять матиме наступне покоління? Нарешті — хто кожен із нас у цій війні?