Лісова пісня. Драма-феєрія в 3-х діях

«Лісова пісня» Лесі Українки — один із найпоетичніших і найглибших творів

української драматургії, у якому поєднано світ міфу й реальності, природи й людського

життя. Написана 1911 року, драма стала вершинним виявом неоромантичної

естетики письменниці та символічним осмисленням вічних тем кохання, свободи,

зради й духовної краси.

У центрі твору — історія кохання Мавки, лісової істоти, та селянина Лукаша. Їхні

почуття розгортаються на межі двох світів: гармонійного, вільного світу природи

та буденного, прагматичного людського середовища. Конфлікт між духовним

покликанням і життєвою користю, між мрією й обмеженнями соціальної реальності

стає основою драматичної напруги твору.

Образ Мавки втілює ідею внутрішньої свободи, творчої сили та незнищенності

душі. Через символіку, фольклорні мотиви й глибоку психологічну характеристику

персонажів Леся Українка порушує питання сутності мистецтва, відповідальності за

власний вибір і ціну духовної зради.

«Лісова пісня» залишається актуальною й сьогодні як твір про зіткнення

матеріального й духовного, про необхідність зберегти в собі здатність чути «музику

життя». Драма-феєрія адресована широкому колу читачів — від школярів і студентів

до всіх поціновувачів української класики.