Берен і Лутієн .Дж.Р.Р.Толкін

У цій книжці на основі низки прозових та поетичних творів Дж. Р. Р. Толкіна реконструйовано цілісний епос про Берена, сина Барагіра, і Лутієна Тінувієля — смертного й ельфійку, які, за Толкіновим легендаріумом, жили в Першу Епоху світу. Історію їхньої любові та подвигів, здійснених у її ім'я, письменник вважає головним сказанням «Сільмариліону». Першу зав'язь цього сюжету — «Сказання про Лутієн Тінувіель і Берена» — було створено 1917 року, невдовзі після повернення Толкіна з фронтів Першої світової війни та одруження з Едіт Мері Бретт. У сповнених високої поезії образах влюблених, які належать до різних світів — людей та ельфів, Дж. Р. Р. Толкін вбачав особливість собі самого та своєї дружини, і за його завітом на їхньому надгробку було викарбовано: «Берен» та «Лутієн». Крістофер Толкін, упорядник книжки, посвятивши її своїй дружині Бейллі — і таким чином засвідчив вірність батьковій поетичній візії ідеального шлюбу