Спіруліна таблетована Здорово! 250 г (0.25 кг) (4820246911023)

Спіруліна – ціанобактерія, що є облігатним фотоавтотрофом. Вона посилює активність Т-лімфоцитів (кілерів) та цитокінів, підвищуючи імунітет людини. Є два підвиди – S. maxima та S. platensis. Перше задокументоване повідомлення про споживання водорості датоване XVI століттям. Для зростання природної мікробіоти в кишківнику рекомендується вживати спіруліну у комплексі з пробіотиками.

Зниження рівня «поганого» холестерину, висока концентрація білків та ПНЖК.
Мікроводорость знижує кількість «поганого» холестерину в крові – хіломікронів (ХМ), ліпідів дуже низької та низької щільності (ЛПДНЩ та ЛПНЩ) – змінюючи ліпідний профіль у бік збільшення ліпідів високої щільності («хороший» холестерин). Це пояснюється активізацією роботи ліпопротеїнліпази та секреції інсуліну завдяки дії фікоціаніну (однієї з діючих речовин мікроводорості). Також є думка, що спіруліна інгібує процеси всмоктування ліпідів та знижує інфільтрацію макрофагів жирової тканини.
При досягненні стану повітряно-сухої речовини концентрація білків коливається в межах 35.4–70 %, половину з яких займають незамінні амінокислоти.
Рівень жиру досягає 4–16%: особливу цінність мають поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), які мають вітаміноподібну дію (лінолева і ліноленова). У спіруліні міститься 0.05-9.92 мг фолієвої кислоти, 0.3-2.6 г каротиноїдів та 0.4-9.8 г токоферолу.
До 12 г на день: при анемії, хворобах печінки та гіпертонії, ХОЗЛ та вірусному навантаженні Медики попереджають, що спіруліну потрібно обережно застосовувати людям, які вживають імунодепресанти, препарати для зниження рівня ліпідів та гіпертензивні засоби. Використовуючи дані, отримані про харчування ацтеків і в ряді етнічних спільнот Африки (при добовій нормі 3–12 г у останніх), дієтологи рекомендують додавати порошок або екстракт спіруліни в гранатовий сік, йогурт, пасту та морозиво, не перевищуючи межі в 2.5 % для твердих продуктів харчування та 0.3–0.5 % – для рідких.
Досліди підтвердили, що введення спіруліни в раціон дітей з анемією або погіршеним харчуванням (у ній на 5100% більше заліза порівняно зі шпинатом), дорослих пацієнтів, які страждають на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП) позитивно позначилося на біохімічному профілі. Біохіміки підтвердили зниження ЛПНЩ та тригліцеридів, підвищення ЛПВЩ та нормалізацію артеріального тиску, активацію маркерів імунного та окислювально-відновного профілю.
Достовірність досліджень підтверджує форма лонгітюду – протягом року чи кількох років. Капсули масою 1 або 2 г, залежно від типу учасника (здорові та хворі, які страждають на ХОЗЛ та спортсмени, діти та літні), вживалися щодня протягом 14–30–60 днів і потім оцінювалася дія спіруліни. У всіх випадках було зростання цитокінів та їх активності, лімфоцитів та проліферації. З цієї причини незмінно знижувалося вірусне навантаження за рахунок підтримки та посилення природного імунітету. Антиоксидантна функція та ергогенний ефект спіруліни Використовувані протягом 8 тижнів як антиоксидант добавки Spirulina platensis за рівнем маркерів малонового діальдегіду та С-реактивного білка показали зростання числа першого маркера та зниження – другого.
Доза для спортсменів становила 150 та 500 мг/кг. В обох випадках вона справила позитивний ергогенний ефект – як за рахунок біологічної цінності, так і через мінімізацію синтезу вільних форм кисню, що ушкоджують м'язову тканину при підвищених силових навантаженнях. Паралельно падав рівень малонового діальдегіду, що вказувало на ліквідацію оксидативного (окислювального) стресу та запалення після інтенсивних тренувань. Тому добавка у вищевказаній дозі мікроводорості покращує фізичний стан, зменшуючи дію фізіологічних стресорів (особливо помітно у чотириголовому м’язі стегна) та знижуючи вироблення запальних цитокінів. Тому при тривалих навантаженнях атлетам рекомендовано постійно вживати спіруліну. С-фікоціанін, що міститься у водорості, обумовлює антиоксидантну та протизапальну дію, яка посилюється за рахунок фенольних сполук та інших фікоціанінів. Препарати, одержані з водорості, показали ефективність при лікуванні хвороб, спровокованих грампозитивними бактеріями.

Роль фікоціанобіліну та immulina
У складі С-фікоціаніну (в сухій речовині спіруліни його до 20 %) виявлено фікоціанобілін, що є аналогом білірубіну, що здійснює інгібування НАДФН-оксидази. Остання генерує вільні радикали та активується за наявності інфекцій та цитокінів. Immulina, рівень якої досягає 2% від сухої маси, є складним ліпополісахаридом, що виконує роль імуностимулятора. Вона посилює імунну відповідь (дія IgA), виробляючи експресію хемокінів у моноцитарних клітинах.
Регулярне вживання спіруліни (відомо, що вона є компонентом раціону космонавтів НАСА) також підвищує антиоксидантну здатність сироватки крові. Вчені припустили, що покращення мікробіоти кишківника пов’язане з ослабленням метаболічного синдрому. Біологічне значення каротиноїдів та детоксикаційна функція водорості, застосування при хворобі Паркінсона та онкологічних захворюваннях Каротиноїди водорості, такі, як зеаксантин, β-каротин (його на 3100 % більше у порівнянні з морквою) та хлорофіл забезпечують утворення вітаміну А в організмі жінок (перевірено на мешканках Африки). Спіруліна хелатує і у такій формі нейтралізує важкі метали (кадмій і свинець, ртуть та миш’як, мідь та ін.), мікотоксини та пестициди в їжі, воді та організмі. Це підтверджено після аналізу біологічних рідин та тканин, волосся та нігтів у людини після вживання протягом 4 тижнів. Біоабсорбція здійснюється за допомогою іонообмінного зв’язування. Експериментально доведено, що її вживання у сухому вигляді у дозі 2 г на дорослу людину на добу дозволяє за 12 тижнів на 45% знизити кількість важких металів та зменшити рівень фенолу. C-фікоціанін сприяє прискоренню лікування гепатоцелюлярної карциноми, оскільки він блокує рецептор MDR1, який видаляє лікарські речовини з клітини і таким чином посилює терапевтичну дію. При хворобі Паркінсона спіруліна виконує нейротропну функцію та захист дофамінергічних шляхів, гальмуючи ексайтотоксичність, яка мала б запустити, в свою чергу, некроз та апоптоз нейронів.
Терапевтичний ефект помічений при лікуванні меланоми та фібросаркоми (на додаток до стандартного протоколу), захисті клітин від ушкодження на генетичному рівні. Стимуляція нейрогенезу, гіпотензивна дія та прискорення синтезу інтерферону 7-денний прийом 45-180 мг/кг сухої речовини водорості при ішемії та інсульті, інфаркті нормалізує процеси окислення ліпідів та антиоксидантних ферментів. Тому нутриціологи рекомендують вживати її якщо є ризик інсульту та інфаркту.

Що цікаво: у щурів при введенні в раціоні 0.1 % спіруліни відбувалася стимуляція нейрогенезу стовбурових клітин, у результаті чого здійснювалася регенерація нейронів. Аналогічна дія спостерігалась при аміотрофічному склерозі, коли через 70 днів прийому знижувалась швидкість розпаду рухових нейронів. У дослідах встановили, що спіруліна, посилюючи синтез оксиду азоту, має гіпотензивний ефект завдяки прямій ендотелій-залежній вазодилатації та активізації метаболізму арахідонової кислоти. Є також версія, що С-фікоціанін перешкоджає агрегації тромбоцитів, інгібуючи Са2+ та гальмуючи процеси синтезу тромбоксану А2. Також вона контролює рівень глюкози, створюючи глікемічний ефект у хворих на цукровий діабет. Інгібування вивільнення гістаміну знижує запалення та захищає від алергічного риніту.
Доведено, що Spirulina platensis зупиняє анафілактичну реакцію при контакті з алергеном. У деяких випадках пацієнтам давали гарячий водний екстракт спіруліни для прискорення синтезу інтерферону. Зростання інтерлейкіну-12p40 було результатом регулярного вживання звичайного екстракту.
Як бачимо, спіруліна у ліофілізованій формі виконує кілька функцій: захищає організм від дії вільних радикалів та токсинів, оптимізує ліпідний обмін та посилює імунний статус, сприяє терапії онкологічних захворювань та попереджує алергію.