"Martin Miller's" (Мартін Міллерс) - суперпреміальний англо-ісландський бренд джину, що виробляється поетапно у двох країнах: спирти переганяють на винокурні у Великій Британії, а розбавляють і розливають джин в Ісландії.
Ідея створити власний джин виникла у Мартіна Міллера в 90-ті, коли індустрія переживала не найкращі часи. У 1998 році бізнесмен зустрівся зі своїми друзями Девідом Бромігом і Андреасом Верстігом за ланчем у Ноттінг-Гілл. Міллеру не сподобався коктейль, який приготував бармен, змішавши джин, тонік і лимон. Смак здався Мартіну "занадто нудним". Він повідомив своїм товаришам, що збирається робити свій власний джин. Друзі запідозрили Мартіна в тому, що він просто схопив зайвого, проте все виявилося серйознішим, ніж вони думали, - Мартін був одержимий своєю ідеєю і заразив нею інших.
В одного з друзів Мартіна був власний центр стартапів, і троє бізнесменів вирішили втілити перспективну ідею в життя. У 1999 році партнери заснували винокурню з виробництва джина в Ленглі.
Коли один із друзів поцікавився, чи буде в новому джині якась "фішка", секретний інгредієнт, Мартін вибухнув від обурення і пояснив, що не збирається робити якийсь там ексцентричний джин, який пахне як "будуар літньої дами". Його мета - створити сучасну класику, напій для всіх, хто любить "тонкий" джин. За своєю натурою джин спокусливий напій, а його джин має бути найспокусливішим з усіх. Для нього потрібен ялівець з Тоскани та Індії, кориця з Китаю, найкращу Ангеліку потрібно знайти у Франції, а флорентійський ірис привезти з Флоренції. За словами Мартіна Міллера, його майбутній джин повинен пахнути східними квітами на заході сонця і виділяти аромат апельсинових гаїв у теплу севільську ніч. "Крайня увага до деталей буде нашим секретним інгредієнтом!", - сказав тоді своїм друзям Мартін.
Однією з таких деталей є вода. На відміну від більшості виробників, які використовують демінералізовану воду, Мартін Міллер вирішив зупинитися на воді з Ісландії. За віруваннями жителів цієї країни в їхній воді, так само як у скелях і в печерах, живуть ельфи й добрі духи, що наповнюють природу життям. А демінералізована вода мертва, бо в процесі знесолення втрачає життєві сили. Але головне, звісно, не казкове підґрунтя, а реальний факт того, що ісландська вода - найчистіша і найм'якша у світі. Для того, щоб "просто додати води", треба було відправляти джин за 2,5 тис. кілометрів. Друзі Мартіна вважали це божевіллям, але погодилися спробувати.
Перегнані спирти "Martin Miller's" вирушають у десятиденну подорож з Англії, через часто штормлячі моря Північної Атлантики, в селище Борганес, розташоване на мальовничому фіорді відокремленого ісландського західного узбережжя. Тут і відбувається марьяж рідкісної м'якості та чистоти смаку англійського спирту з ісландською водою.
Особливості виробництва:
- Під час виробництва більшості джинів у процесі дистиляції спиртові пари проходять через "ягідний лоток" або "сarterhead", у які поміщають рослини. Робиться це для того, щоб рослини під впливом пари "настоювалися" і віддавали аромати та олії, що формують характер і смак джина. Містер Міллер переніс на свій джин філософію приготування чаю. Він віддає перевагу старому методу, коли рослини замочують на ніч у спирті та гарячій воді. Це може бути важкою, трудомісткою роботою, але така ніжна мацерація протягом тривалого періоду є набагато кращим методом екстракції кожного нюансу ефірних олій і смаків, потрібних для отримання суперпреміального джина.
- Ще одна особливість виробництва - окрема перегонка пряних і цитрусових спиртів. Потім два дистиляти змішують, а в купаж додають настій свіжого огірка. Такий метод надає напою особливо свіжого смаку. Тільки після цього майбутній джин відправляють до Ісландії, де його розбавляють джерельною водою, насиченою киснем. Там же напій розливають по пляшках і упаковують.
